Дитяча письменниця Н. Забіла
Сьогодні, 5 березня минає 122 роки від дня народження Наталії Забіли, дитячої письменниці, поетеси, перекладачки, авторки понад 200 книг, які вийшли накладом більше 5 мільйонів примірників. Вона стала першою лауреаткою літературної премії імені Лесі Українки.
Наталя Львівна Забіла народилася 5 березня 1903 року в Петербурзі у дворянській багатодітній родині з великими мистецькими традиціями. У родині любили й цінували художнє слово, музику, малювання.
Цікаво, що прізвище Забіла має козацьке походження. Зокрема, в сім’ї Наталі існувала легенда, що їхнім предком є козак-характерник Петро Забіла з Борзни. Саме від нього походить прізвище, бо він усі страви любив «забілювати» сметаною або молоком.
У 1917 році Наталя разом з родиною переїхала до України. Тут вони мешкали в селищі Люботин, що на Харківщині. Вона навчалася в гімназії, а після цього – працювала в школі.
Свій перший вірш авторка надрукувала в газеті «Червоний кордон» у 1924 році. Тоді її текст вийшов під ініціалами Н.З. «Дуже наївний і недосконалий віршик, але це вирішило мою долю, мій дальший життєвий шлях», – писала вона про перший вірш, що увійшов в добірку «Війна війні».
У цей час вона навчалася в Харківському інституті народної освіти (історичне відділення). Протягом студентський років Наталя Забіла розпочала писати твори для дітей. У 1925 році письменниця закінчила навчальний заклад та почала працювати редакції журналу «Нова книга».
Під час Другої світової війни вона мешкала в Казахстані. Після закінчення – повернулася до України. Тоді очолювала деякий час Харківську організацію Спілки письменників України. Також була редакторкою дитячих журналів «Малятко» та «Барвінок».
Під час навчання в Харківському інституті Забіла одружилася з письменником Савою Божком. Саме він радив Наталії писати свої твори українською мовою. Подружжя разом пережило нелегкі часи. Спочатку Наталя не могла завагітніти та пережила декілька викиднів, але згодом народила сина Тараса. Водночас дитина не допомогла зберегти їхній шлюб – вони розлучилися. Однією з причин цього були заради Сави своїй дружині, який міг заводити романи з іншими жінками. Не випадково знайомі його називали «примітивним донжуаном». Крім того, у 1938 році Божка заарештувала радянська влада та звинуватила в причетності до націоналістичної організації. Тоді його засудили до п’ять років таборів.
Другий раз Наталія одружилася з поетом Антоном Шмигельським. Однак цей шлюб склався нещасливо. Чоловік не прийняв сина дружини та навіть бив Наталю. Тому вже через рік пара розійшлася.
Втретє письменниця одружилася з художником Дмитром Шавикіним. У подружжя народилася донька Маринка. Разом вони прожили до кінця життя.
Не зважаючи на те, що Наталю Забілу знають як дитячу письменницю, у її творчому доробку є твори різних жанрів, зокрема тексти на ліричну тематику як збірка віршів «Три чверті віку». Серед творів авторки можна знайти вірші, оповідання, казки і повісті.
Перша збірка поетки вийшла у 1926 році з назвою «Далекий край». Через рік з’явилася її дебютна дитяча книжка – оповідання «За волю» та «Повість про Червоного звіра».
У 1928 році вийшла книга для дітей «Про маленьку мавпу». Після цього інші твори:
«Пригоди з автобусом» (1928 р.);
«У морі» (1929 р.);
«Про Тарасика та Марисю» (1930 р.);
«Ясоччина книжка» (1934 р.);
«Веселим малюкам» (1980 р.);
«Троянові діти: Драматична поема» (1982 р.).
Наталя Забіла також перекладала іноземні твори з французької та польської мов. Крім того, була автором підручників «Читанка» для другого класу (1933 р.) і «Читанка» для третього класу (1939 р. ). Ці книги перевидавалися кілька разів. Померла Наталя Забіла у Києві 6 лютого 1985 року.